Роздільна здатність телевізора — це кількість пікселів, з яких складається зображення, що відображається на екрані. Із збільшенням розмірів телевізійних екранів виникла потреба у вищій роздільній здатності для збереження якості зображення, що дозволило глядачам сидіти ближче до екрана, не помічаючи окремих пікселів. Чим більше пікселів має дисплей, тим чіткішим і детальнішим виглядає зображення.
Піксель — це найменший елемент зображення, який містить інформацію про колір. Кожен піксель складається з трьох або чотирьох субпікселів, що представляють основні кольори — червоний, зелений і синій. Деякі виробники також випускають панелі з додатковим субпікселем. Наприклад, OLED-панелі LG містять білий субпіксель для підвищення яскравості, тоді як LED-панелі Aquos від Sharp мали додатковий жовтий субпіксель. Ці додаткові субпікселі не отримують окремих даних зображення; натомість їхні значення обчислюються на основі інформації, що міститься в трьох основних кольорових каналах.
Роздільна здатність SD, SD TV
SD (Standard Definition) — це найстаріший формат телевізійної роздільної здатності, зазвичай із роздільною здатністю 720 × 480 пікселів (NTSC) або 720 × 576 пікселів (PAL і SECAM). Він був стандартом для аналогового телевізійного мовлення та також використовувався для DVD. Існують як аналогові, так і цифрові стандарти SD, хоча термін SDTV зазвичай використовується саме для цифрової версії.
На сучасних телевізорах SD-контент виглядає помітно розмитим, оскільки містить відносно мало деталей зображення. Під час відображення на екранах із високою роздільною здатністю зображення потрібно збільшувати, але обмежена кількість вихідних пікселів не може забезпечити достатньо деталей для чіткого зображення.
Сьогодні формат SD вважається застарілим і рідко використовується для мовлення або створення нового контенту. Проте його все ще можна часто зустріти на старіших носіях, таких як відеокасети та DVD.
На фото можна побачити знімок телевізійного ефіру; відео транслюється в режимі 576i (576 рядків, черезрядкова розгортка, співвідношення сторін 16×9, SD-якість).
Роздільна здатність HD TV
HD (High Definition) має роздільну здатність 1280 × 720 пікселів і зазвичай позначається як 720p. Також можна зустріти позначення 1080i, хоча воно використовується рідко. Порівняно з SD, HD забезпечує значно чіткіше зображення з кращою деталізацією та більшою кількістю видимих деталей.
Формат HD з’явився разом із впровадженням цифрового телебачення та початком цифрового мовлення. Коли роздільна здатність SD стала недостатньою для зростаючих вимог цифрового контенту, почалося впровадження HD. Однак період його існування як основного стандарту був відносно коротким, оскільки його згодом замінили формати з вищою роздільною здатністю. Незважаючи на це, HD досі використовується в деяких телевізійних трансляціях і онлайн-відео.
Full HD TV
Full HD (FHD) має роздільну здатність 1920 × 1080 пікселів і також відома як 1080p. Вона забезпечує більш ніж удвічі більше пікселів, ніж HD, що дає значно чіткіше й детальніше зображення. Протягом багатьох років Full HD була стандартною роздільною здатністю для телевізорів, дисків Blu-ray, ігрових консолей та іншого відеообладнання. Відео, записане в цій роздільній здатності, забезпечує високий рівень деталізації та добре підходить для перегляду практично на будь-якому дисплеї.
Цей формат роздільної здатності телевізійних екранів залишався стандартом до середини 2010-х років. Із появою дисплеїв UHD Full HD стала значно менш поширеною в телевізорах. Проте вона не втратила актуальності, оскільки більшість відео досі створюється у Full HD завдяки оптимальному балансу між якістю зображення та обсягом даних, необхідних для передачі.
Роздільна здатність UHD TV
Телевізори UHD (4K) мають роздільну здатність 3840 × 2160 пікселів, що забезпечує в чотири рази більше пікселів, ніж Full HD. Такі телевізори почали з’являтися у 2015–2016 роках після масового переходу виробників панелей на виробництво 4K-дисплеїв. Сьогодні UHD (4K) є домінуючою телевізійною роздільною здатністю та широко підтримується потоковими сервісами, ігровими консолями й дисками Ultra HD Blu-ray. Новітній стандарт мовлення ATSC 3.0 (Advanced Television Systems Committee), прийнятий у США та кількох інших країнах, також підтримує роздільну здатність 4K.
Значна частина сучасного відеоконтенту створюється у 4K. Документальні фільми про природу часто знімаються та демонструються у нативному 4K для збереження максимальної деталізації. Художні фільми також часто знімаються в цій роздільній здатності, але зображення зазвичай обробляється під час постпродакшну для пом’якшення надмірної деталізації. Це робиться тому, що нативна зйомка у 4K може виявляти недоліки шкіри на обличчях акторів, які глядачі можуть вважати відволікаючими. Загалом UHD (4K) стала найбільш поширеною роздільною здатністю як для виробництва, так і для відтворення відео.
Роздільна здатність 8K TV
8K має роздільну здатність 7680 × 4320 пікселів, що у чотири рази більше за UHD (4K) і у шістнадцять разів більше за Full HD. Така надзвичайно висока роздільна здатність забезпечує виняткову деталізацію зображення на дуже великих екранах, хоча кількість контенту у 8K залишається обмеженою. Хоча існують камери, здатні знімати у 8K, практично немає контенту, доступного в цій роздільній здатності.
Коли телевізори 8K вперше з’явилися у 2018 році, багато людей зазначали, що під час перегляду телебачення не було помітної різниці в якості зображення між телевізорами 4K і 8K. Незважаючи на відносно високу вартість виробництва 8K-панелей, вони продавалися за собівартістю, а самі телевізори позиціонувалися як преміальні моделі.
Однак у 2025 році виробники панелей закрили виробничі лінії для цих панелей через низьку прибутковість, а виробництво телевізорів 8K було припинене. Формат 8K усе ще існує, але використовується рідко, оскільки вважається надлишковим.
