При покупці електричного приладу основні витрати протягом часу виникають через споживання електроенергії. Для того, щоб допомогти споживачам приймати обґрунтовані рішення, були введені енергетичні маркування. В Європі це призвело до створення Європейського індексу енергоефективності (EEI), а в США Федеральна торговельна комісія (FTC) розробила жовту енергетичну марку. Крім того, сертифікація ENERGY STAR широко використовується для позначення енергоефективних продуктів.
Нижче наведені приклади енергетичних маркувань, що використовуються в США та Європі.
Індекс енергоефективності (EEI) в Європі та США
При порівнянні енергетичних маркувань підхід США виділяється своєю простотою – він безпосередньо перетворює споживану енергію в доларові витрати, що полегшує споживачам оцінку витрат. Натомість європейська система базується на споживанні енергії в кіловат-годинах (кВт·год), оскільки немає єдиної валюти для всіх країн. Для надання додаткової інформації європейські маркування також включають пов’язані витрати, такі як витрати води для пральних машин, час прання та інші фактори.
Однак на практиці ці розрахунки є досить орієнтовними і не завжди відображають реальні витрати. Ось кілька прикладів:
- Телевізори: Споживання енергії розраховується на основі 3–4 годин щоденного перегляду при середньому рівні яскравості та контрасту. Однак режим HDR може збільшити споживання енергії до 30%, що не враховується в цих оцінках.
- Пральні машини: Вартість мийних засобів і технічного обслуговування не враховується, хоча це може бути значним фактором. Деякі моделі використовують спеціальні картриджі для мийних засобів, які можуть коштувати в десятки разів дорожче за річне споживання електроенергії приладу.
Врешті-решт, енергетичні маркування дають орієнтовну оцінку споживання енергії, що може бути корисно для порівняння, але не повинно бути єдиним фактором при виборі приладу.
